Петрівна весь час твердила, що зять якийсь див ний. Але вона просто не знала про цю маленьку деталь

Петрівна називає свого зятя «дивним». Ніколи вона ще не зустрічала такого мужика. Її чоловік працює на вантажній машині. Живе у неї в будинку. Працьовитий, але не проти випити. Зробити що-небудь по господарству-допоможе, якщо потрібно. Але якщо прийде з роботи, а вдома немає вечері – ось це kошмар. А в іншої сусідки така ситуація склалася. Дочка тієї переїхала до чоловіка в місто, але вони часто приїжджають до неї погостювати. Сусідка їх пригощає, а в дорогу відправляє цілі припаси. Іноді буває так, що дочка з чоловіком просять у неї rрошей. Вона для них нічого не шkодує. Але чоловік цей по дому практично нічого робити не вміє.

Попросила якось господиня перелатати їй дах — так з роботою він справлявся протягом 2-3 місяців. Одного разу у Петрівни виникла та ж проблема. І вона попросила зятя доnомогти. Той сказав, що буде зроблено. На наступний день привіз робітників, ті впоралися із завданням всього за пару годин. Більш того, Петрівна сама вибирала колір покриття і форму нового даху. Коли Петрівна з чоловіком їдуть до дітей в гості, чоловік зустрічає їх як найрідніших людей. Жодного разу не запитав, А чого це ви без попередження приїхали. Завжди пройдеться по магазинах, набере кращих продуктів, сам приготує смачну вечерю і крикне – «швидко до столу». Але Петрівна собі місця не знаходить, коли зять починає метушитися по кухні. Вона не розуміє, як її дочка дозволяє собі таке.

Advertisements

Одного разу вона безпосередньо запитала, чому у них в будинку така ситуація, так дочка без докорів сумління відповіла, що у неї дороrий манікюр. — Та що тобі постійно не подобається? — кажуть подруги сусідці. — Твоя дочка як сир в маслі катається, а ти все чимось незадоволена. Хто сказав, що мужика не повинно бути на кухні? Якщо вміє готувати-то нехай готує, скільки хоче. Тобі-то що? Але всі ми розуміємо: Петрівна просто не бачила, що мужики можуть бути такими. Адже вона-то все життя бачила іншу картину: чоловік йшов на роботу, приходив пізно ввечері, вечеряв і лягав спати. Все господарство було на її тендітних плечах: готувала і прибиралася вона з ранку до вечора. Потихеньку Петрівна почала розуміти, що доньці пощастило. А щастя дітей-найголовніше.

Advertisements