Ми з чоловіком кілька років зводили заміський будинок своєї мрії. А коли все було готове – про нас згадала моя на хабна свекруха.

Ми з чоловіком трудоголіки. Скільки нас пам’ятаю ми працюємо, втомлюємося, тому й не економимо на відпустці. Тільки цього разу, повертаючись із чергової відпустки, з чоловіком вирішили збудувати будинок, десь далеко від цивілізації. Ми з чоловіком вибрали ділянку, найняли робітників. Будинок зводився півроку. А дизайном ремонту закупівлями меблів та всього необхідного зайнялися ми з чоловіком. Все робили своїми руками та силами, тому будинок повністю був готовий лише за два роки. За те, відпочинок там одне задоволення. І ось одного разу перед Новим роком ми з чоловіком вирішили поїхати туди, забратися до свят, куnити всі необхідні продукти.

Під’їжджаємо, а там світло увімкнене. — Ой, діти. А що ви так рано? Я навіть подумала, ви не приїдете. То була моя свекруха. — А ви як увійшли? У вас є ключі? — Так є. Син залишив про всяк випадок. Я тут уже півтора місяці. Мені так подобається, навколо природа, чисте повітря, — радісно каже вона. Новий рік ми зустріли разом. А після свят я поговорила з нею, пояснила, що треба хоча б попереджати перед тим, як переїхати до нашої оселі. Розумієте, я нічого проти неї не маю. Справа в тому, що вона не приїхала відпочивати, а переїхала туди і користується всіма речами, які там є. Моїм одягом, косметикою, парфумами. Влітку ми знову вирішили провести відпочинок у нашій заміській дачі. Під’їжджаємо, а вона знов там. І цього разу виявилося, що вона зовсім і не виїжджала звідти. Вона там із Нового року.

Advertisements

А вдавала, що після нашого відходу вона теж збирається поїхати. Мабуть, затрималася… На цілих півроку. — А як так вийшло, що ви вчора, за вашими словами, були вдома? — Сказала я, підкреслюючи останню фразу. — А це і мій будинок теж, — відповіла вона. — Я, звісно, розумію, про що ви. Але ми мали договір. Ви можете відпочивати тут, але жити тут на постійній основі без нашого дозволу не найкрасивіший вчинок. — Ти хочеш сказати, що я не маю права тут жити? — Зрозумійте, це наш будинок, а ви навіть не питаєте нас, чи можна тут пожити. Ми з чоловіком приїхали на відпочинок і хочемо бути наодинці. – А я вам і не заважаю. Можете зайняти весь другий поверх, я не проти. Ось така у неї була відповідь. Можна вже забути про цей будинок. Вона почувалася там повноправною господаркою.

Advertisements