Історія моя довга: так склалося, що коли ми переїхали до нової оселі, у нашої родини з’явилися друзі. Мені тоді було 5 років. У друзів сім’ї був син Грицько. І ось щоразу, коли до нас приходили гості і коли ми приходили до них, нас постійно сватали. -Маша та Гриша, яка ж ідеальна пара буде. Все далі було гірше, батьки обговорювали як проходитиме весілля. Не те що б ми з Грицьком ненавиділи один одного, ні, ми були просто друзі. І ось почалася школа, ми вчилися в одному класі, сиділи за однією партою.
Ми дійсно були друзями, нічого більшого. Далі старші класи, у мене з’явився хлопець, а у Гриші дівчина. Але батьки дізнавшись, що в нас хтось є, заборонили бачитися з нашими парами. Ми закінчили школу та поїхали вчитися, мені вже 21. У мене є хлопець, і він збирається одружитися зі мною в найближчому майбутньому. А Гришка має наречену. Але смію вам повідомити, наші батьки не знали про це, просто, ми пам’ятаємо, як вони нам заборонили спілкуватися, ми не хочемо втрачати своє kохання. Нещодавно вони нас покликали додому, ми з Грицьком приїхали, до речі, ми завжди з ним на зв’язку, ми ж друзі. І знаєте яку новину вони нам повідомляють?
Що все, вони всі обговорили сім’ями, ми за місяць одружуємося: — Я та Гриша! Так, яка з нас пара? Адже ми друзі. Ми намагалися сказати, батькам, що в мене є хлопець і Гриша має дівчину, і що у нас серйозні наміри, але вони й слухати нас не хочуть. Через місяць весілля, ми не знаємо, що нам робити. Батьки вже домовилися у РАГСі, у них там знайомі, див но, вони вже ресторан забронювали та обирають меню. Про сукню мені сказали не переживати, батьки Грицька, оnлатять будь-яку, яку я заба жаю. Ось як бути з моїм хлопцем і дівчиною, ми з Гришком не любимо один одного, тут не працює стерпиться злюбиться, дружба довжиною на все дитинство, вона не може стати любо в’ю.