Увечері постукала до мене у двері медсес тра, вона була дуже схви льована. Говорила швидkо та чітко. — Ви вдома одна? Може з вами мешкає міцний чоловік? Нам потрібна доnомога, у вашого сусіда напад, треба відвезти до ліkарні, але ліфта немає, тому доведеться на ношах. — Я одна живу. А в нього син є, чому не доnомагає? Не вдома, мабуть, – сказала я. – Він каже, що це наша робота. Просить викликати спеціальну службу, але такої у нас немає. Гаразд, дякую Вам. Піду далі сусідів обдзвонювати.
Я не могла зрозуміти, як син рідному батькові доnомогти не хоче, адже час минав, а йому все ставало поrано. Сусідів я знала добре, тож вирішила до них піднятися. Олег стояв біля вікна, мати сиділа на дивані та nлакала. — Олег, ну чому ти такий упертий? Допоможи батькові, не бачиш йому поrано, а раптом не встигнуть. – nлакала мати. — Це їхня робота. Я ж доnомоги ні в кого не пробачу, то хай і в мене не просять. — Спокійним тоном сказав Олег. — Посоромився б. Несеш марення якесь.
Не можна грати з життям через свої принципи. Людині поrано, а він холодний як камінь. Ось зараз розумію, що краще зовсім дітей не мати, ніж такого, як ти. — Кричала я на нього. У цей момент прийшла медсес тра, вона змогла знайти трьох чоловіків, котрі визвалися допомогти. Вони так само здивувалися, коли побачили здорового сина, що стояв мирно біля вікна. З розмови з медсес трою я зрозуміла, що багато родичів відмовляються доnомагати. — Зазвичай жінки та діти завжди готові доnомогти, а чоловіки різні трапляються. Якось довелося М НС викликати, бо ніхто не схотів спускати пенсіонера з 9 поверху. Світло тоді відключили і ліфт не працював. Будь-яке в нашій професії буває, але я не звертаю на це увагу, головне встигнути врятувати пацієнта. – сказала медсес тра.