Віру мама народжу вати особливо не збиралася, але не встигла позбутися дитини вчасно. Довелося народ жувати. Новонароджену Віру мама на руки брати не хотіла, думала, нехай не звикає до рук. Дівчинка nлакала, але її ніхто в будинку не чув і не заспокоював. Так і росла Віра одна спочатку в ліжечку, потім в манежі, а потім в дитячому садку. Коли Віра навчилася добре ходити, то мати стала часто залишати Віру у бабусі. З бабусею Вірочка і виросла, в школу пішла, закінчила коледж. Після навчання Віра влаштувалася працювати кухарем, там же і зустріла свого майбутнього чоловіка. Тільки ось мама так і не з’являлася в житті дочки.
Мама займалася пошуком баrатого чоловіка, який забезпечить їй спокійну старість. А коли вона знайшла собі такого, то зайнялася своєю зовнішністю, а точніше омолодженням. Ходила на різні процедури, робила маски, масажі, відпочивала і насолоджувалася життям. Бабуся вже nомерла, і Віра з чоловіком переїхали в її маленький будиночоk. У Віри народилася дочка, але вона абсолютно не розуміла, як потрібно поводитися з дитиною. Батьки чоловіка жили далеко,а від рідної матері ради не почуєш, не те, що доnомоги. Якось раз відключили у них світло на цілий день. А Віра не встигла чайник підігріти, суміш для дитини розвести.
Молоком її дочка так і не наїлася, та й сама Віра зголодніла, аж голова стала крутитися. Подзвонила Віра мамі: -У нас світло відключили, там якась аварія… швидше за все завтра включать, ви можете нас на машині забрати, якраз сьогодні вихідний. Ми до вечора залишимося, потрібно хоч дитину нагодувати. — Віра, у мене болить голова, а від реву твоєї дочки я здоровіше не стану. Ну пожуй що-небудь з холодильника, він же не порожній у вас. Відмова матері не була сюрпризом, але Вірі було дуже прикро. Благо тут прийшла сусідка баба Клава. За нею син приїхав, так що вона і Віру з дитиною вирішила до сина додому забрати, поки світло не дадуть. Наступного дня Вірі зателефонувала мама: — Вірочка, ти прости мене… я вчора тебе обдурила, просто на іншому кінці міста був розпродаж, і ми туди поїхали… а потім сталася аварія. У мене струс голови, у чоловіка зламана нога. Це все карма, я знаю… — Я не злюся, Мамо … я вже звикла. Здоров’я вам.