Нещодавно гуляли ми з моєю донькою, Настею, по двору, вирішили зайти на дитячий майданчик. Настя, як завжди, бігала, стрибала, каталася, падала і вставала. Вона дівчинка активна-жодна наша прогулянка не обходиться без падінь. Ось і цього разу. Настя грала на гірці, а я (яскравий приклад поrаної матері, за якою варто стежити хоча б для того, щоб дізнатися, якою бути не можна) сиділа на лавочці і залипала в телефон. Правда тільки одним оком. Так-то я стежила за донькою.
Ну, якщо у вас виникли питання, я так скажу: з моєю донькою нічого не трапиться, я в цьому впевнена. Чому? Та тому що на таких майданчиках завжди м’який пісок і невисокі гірки. До того ж, я не зовсім без нагляду свою дочку залишила. Тут одна з матусь з нашого двору все-таки не стрималася, вирішила, нарешті, пояснити мені, дурочці, як бути хорошою матір’ю. Ось короткий список якостей хорошої матері:
— ходити за дитиною по п’ятах — nлакати з нею, коли вона падає — не пускати її далі, ніж на півметра — не дати їй залізти вище, ніж на 15 см Знаєте, поки вона так самовіддано вчила, якою мені бути, я думала при собі, як же мені пощастило, що я, на її думку, погана мати. Адже якщо я не відповідаю її вимогам, значить я змогла перебороти в собі гіперопіку над донькою. У нашому будинку я її не залишаю одну з включеною праскою, не залишаю гострих або важких предметів на столі. Навіть книги стопкою ми з чоловіком на столі не залишаємо. При такому порядку дочка може спокійно гуляти по квартирі, ну, а нам при цьому не доводиться ходити за нею по п’ятах. Ще один аргумент на мою користь — з такими батьками, як моя сусідка, діти ростуть, сподіваючись не на себе, а на батьків. А гіперопіку завжди можна перевернути на свою користь.