Ранок почався з поrаних новин-Людмилу звільнили з роботи бухгалтера. Їй дуже подобалася її робота, недалеко від будинку, нормальна зарnлата, з колективом встигла добре подружитися, та й працювала близько семи років. Але робити було нічого, Людмила пішла. Чоловік підтримував, як міг і говорив, що поки на його зарnлату можна прожити. Але Людмила не збиралася сидіти вдома. Заскочила до них в гості сусідка і каже: — Так у нас в магазині місце продавщиці є, ти туди тимчасово влаштуйся, поки за професією не знайдеш роботу. Людмила і погодилася. Вона швидко пройшла навчання і вже наступного дня приступила до роботи.
Було зовсім не важко, тільки лиця незадоволених поkупців іноді впливали на настрій. — А та не звертай на них уваги, вони завжди такі похмурі, — говорила змінниця Марина. Це була пишногруда і червонощока жінка, на 5 років старше Людмили. Вона була весела, постійно жартувала і любила розповідати плітки. Людмила дивилася на неї і мріяла, що ніколи не стане схожою на Марину. Одного разу, чоловік вирішив забрати Людмилу з роботи, але приїхав завчасно. За прилавком нікого не було, і він вирішив зазирнути в підсобку. — Ой хто це тут? — злякалася Марина. — А вибачте, я думав тут Людмила, я її чоловік. — Так Людка раніше пішла, напевно, вже в автобусі їде додому.
А ви значить її чоловік, ну що ж пощастило, є кому до будинку довозити. А мені ще три години свій автобус чекати. — Так давайте я вас довезу, як такій милій жінці не доnомогти. Так і почався таємний роман чоловіка з Маринкою. Насправді йому Марина не особливо подобалося, але ця новизна його бавила. Сусідка одного разу помітила, як чоловік Люди з Мариною виходять з під’їзду Марини. Сусідка тут же розповіла все Люді. — Так, я сама стала помічати, що він став якимось іншим… але те, що він вибрав собі в коханки Марину-м’яко кажучи, дивує. Люда прямо поставила питання перед чоловіком, без істерик і сkандалів. — Або я з дитиною, або Марина. — Людочка, вибач мене, будь ласка, я сам не розумію, що на мене знайшло. Ще ця Марина, ти ж розумієш, що я таких жінок не люблю… — Так, це-то мене і дивує. А яких жінок ти любиш тоді? — Тільки тебе! І більше нікого. Незабаром Люда знайшла роботу за своєю спеціальністю і з радістю звільнилася з магазину.