Я новоспечена невістка. Два місяці як заміжня. Свекруха прийняла мене добре. Добре, схвалила наш шлюб. Але… Минув місяць, і вона почала мене критикувати. То одне я роблю не так, то інше. Швидше за все, вона мої недоліки помічала і раніше, але нічого не говорила, давала час, щоб я звикла до нового статусу та її порядка. А зараз уже й повчити мене можна. Коли ми приходимо до свекрухи в гості, я одразу йду на кухню, доnомогти їй. Я мию посуд, потім укладаю його на рушник.
Свекруха робить мені зауваження — вода капає на підлогу, чому та псується. Необхідно примудритися протирати тарілки над раковиною. Як це робити, наочно не показує. Але невдовзі я сама навчилася… Потім я полізла до холодильника, дістати сметану. Де вона лежить, одразу не помітила, довелося пошукати. Свекруха і тут знайшла до чого причепитися — двері в холодильник довго залишалися відчиненими. На моє виправдання, що не могла знайти сметану, відповіла, що давно вже час знати, де що лежить. Я висипала пакет рису на стіл і чашками рахую його кількість.
Свекруха тут як тут – чому не викинула використаний пакет? Я викинула. А потім з’ясувалося, що рису на столі більше за необхідне. Довелося залишок сипати в інший пакет. Ось такі незначні зауваження змушують мене постійно нервувати. Я сама знаю, що господиня з мене нікчемна. Мене і мама завжди лаяла, і сестра, і свекруха сестри. Але я тільки вчуся. Можна ж бути поблажливішими. Чи постійна критика, на думку свекрухи, доnоможе мені швидше освоїтися? На мою думку, так від нер вової напруги я більше плутаюсь. Не знаю, як робити так, щоб не отримувати зауваження і не бути вічно на нер вах?