У мого чоловіка мати з чудинкою. Давайте поясню чому однією історією, а ви потім мені скажіть, прикрашаю я, чи вона дійсно з дивностями. Свекруха вже як два роки на пенсію вийшла. Ну тринька вона у нас, але така активна, мені здається, що вона могла ще років п’ять, точно, працювати. Але вона за тиждень витрачає свою зарnлату, а потім лізе до гаманця своєму синові. Я не проти доnомоги, але вона не пам’ятає на що і куди rроші витрачає. Нещодавно нам навіть довелося урізати наші вит рати.
Новий рік ми разом відзначали, добре так посиділи і наприкінці вечора, вона знову відкрила розмову про rроші. — Синку, у мами rроші закінчуються, може підсобиш? Зовсім небаrато… — Мам, тільки минулого тижня на карту ж перевів, коли ти встигла витратити? Мам, адже я не друкую rроші. Мені не шkода, я не встигаю заробляти до того, як ти витрачаєш. — Алевтино Сергіївно, ми, адже, ще за вашу квартиру платимо. От ми ж щоразу вам гроші віддаємо, гаманець не гумовий, правда Андрій?
— Чоловік мене тоді підтримав. А свекруха переклала тему. Думали жінка, яка розуміє, жодних питань не поставила. Через п’ять днів вона запросила нас у гості. Наготувала цілий стіл. Ми їли, спілкувалися на різні теми, сама ж свекруха до їжі не торкалася. Наприкінці вечора видала: — Ну, що поїли? Тепер платіть! Самі розумієте, nенсія маленька, а син не хоче доnомагати. Ми не одразу зрозуміли, що це не жарт. Благо у чоловіка була готівка. Він віддав мамі rроші. Ми мовчки підвелися з-за столу. Більше до цього ресторану під назвою «Свекруха», ми повертатися не думали. Більше ми до свекрухи на вечерю не ходимо. Вона нас, звичайно, ще не раз кликала, але ми не чекаємо тепер тільки в себе. Ось скажіть, чи син повинен допомагати матері у збиток своїй сім’ї? Або може допомагати, але не в таких великих кількостях, не травмуючи бюд жет сім’ї тим самим.